Він прокидається о сьомій сорок п’ять
І ставить чайник, щоб зробити каву.
Не любить зранку він гарячу страву,
Тому що всі його думки ще сплять.
Вона в той час уже виходить з дому.
І на останок сонну поцілує маму.
Тихенько, щоб не побудити всіх, закриє браму
І на годиннику побачить рівно сьому.
З навушниками на вухах він на роботу поспішає,
Не застібаючи два перші ґудзики сорочки,
Вже на ходу коханій пише три рядочки,
Його принцеса так цього чекає.
Відкривши двері рідного ін.*язу,
Де дуже пусто ще в такій годині,
Вона у голові спланує все на нині,
І в зал читальний попрямує зразу.
Він до роботи ставиться відповідально,
Обідає завжди в кафе на розі,
І кожен день додому по дорозі
Рекламки всі він перечитує банально.
Вона подружкам помахає на прощання.
Хоча ще кожній з них увечері подзвонить.
Якісь новини хтось їй повідомить,
А хтось розкаже про своє кохання.
Гарячий душ увечері для нього давня звичка,
Потім шукаючи якусь стару газету,
Він мовчки поповзе до інтернету.
Й немов сама контакти включить мишка.
Години дві вона повчить домашку,
А потім знов дивитиметься серіали,
Переключаючи по черзі всі канали,
Тоді піде варити хом’якові кашку.
Він змучений, але відписує усім.
А своїй дівчині люблю малює на стіні.
Друзям нові покидає пісні,
І думає: «Піду ще щось поїм».
Вона також у мережу зайшла.
Нові лише закинути хотіла фото,
І, начитавшись безліч анекдотів,
Якогось хлопця випадково в друзі додала.
Отак зустрілися вони у мережі,
Він і вона настільки різні два світи,
Які старались від когось втекти,
Такі водночас рідні і такі чужі.
гарно написано
