А от і дощ явив нам милість,
Змиває пил колишніх нас,
Від нас лишилася похилість
І марно випатраний час…
Цілющий трунок повертання
Пече і гоїть наше тіло,
Яким прокинеться світання,
Коли всі промені згубило?
Невже тягар нам наші вади,
Які нас роблять нелюдьми?
Чому ж шукаємо розради,
Діставши те, до чого йшли?
29.09.2010