* * *
Те журавли, прощальные их стоны...
Отлётов тех печальная труба...
Натянет дождь свои косые струны,
Коснётся пальцем этих струн ветла.
Арфистка грустная, не рано ль хмуришь брови? -
По плечи хрупкие закутана в туман.
Сыграй, ветла, мелодию любови,
Ту, без которой холодно словам.
Сыграй ты мне осенний плачь калины,
Сыграй мне всё, о чём тебя прошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
Ліна Костенко
* * *
Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові! –
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.
Дякую за популяризацію творів моєї улюбленої Ліни Василівни на російській мові! Звичайно, перекласти на її рівні не зможе ніхто, але за спробу - уклін Вам!
З повагою
J. Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Генія тільки геній перекладе геніально! Та кортить...
Журавлі насправді не стонуть, їхній крик схожий на скрип арби, якщо Ви розумієте про що я. Благословенна пані Ліна має право дозволити собі чути журавля, як їй завгодно, прекладач-ніколи. 5 - за спробу
J. Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00