Народився день із ночі
В лагідному сонці,
Я дивлюсь, а в нього літо
На малій долонці.
Червень вічки затуляє,
Щось під ніс бурмоче...
В чому річ? Чому гарячий
дощику не хоче?
Та ж у полі, у долині
Сіно висихає,
Поки згорнемо до купи,
Дощик зачекає.
Не забув дарунку червень
Й діду Опанасу,
Щоб у глечику нам меду
Знову він приносив.
Повно вуликів в старого;
Їх він любить змалку,
А тепер ще й вчить малого
Хлопчика Степанка.
Хилить день за сиву хмарку,
Котиться за гору.
Ми чекаєм знову ранку
В цю солодку пору.
