Таких, як ти любить ніхто не в змозі
Такі, як ти завжди на самоті.
Ти, як актор в страшній, безжальній ролі
В театрі загубивсь своїм!
Життя не гра, мені ти промовляла,
Не сон, не щастя океан.
Життя складне, воно мов чорна яма
Поглине, як яскраво б не палав.
Як жаль, як жаль мені тебе кохана
Це тільки з зовні, я веселий одинак.
А що на серці? Там кривава рана,
Яка болить і кровоточить раз у раз.
Під маскою ховаю свою душу
Таку зажурену й худу,
Не впевнену та трохи не рішучу,
Така навряд сподобалась б тобі.
Кохана, як багато ти не знаєш,
Як, я чекав твого дзвінка,
А серце, серце завмирало
коли промовляв вкотре те ім`я.
Не знаєш, тай не треба знати.
Бо щастя це тобі не принесе,
Ти знов смієшся, віриш і кохаєш,
А я без яду вбиваю себе.
До моїх пальців, мов маріонетки
Привязані наївні ті серця,
З якими граю, поки не набриднуть,
А потім кидаю, як хлам в сміття.
Я знаю, що не заслужив любові,
її давно чекати перестав.
Але назавжди в серці моїм кволім
Буде боліти лиш одне імя.
Таких, як я любить ніхто не в змозі
Такі, як я завжди на самоті.
Веселі словом, а душею одинокі
Такі які чекають лиш її !!!
