Мчить аж до обрію шосе.
Злетіли будні вдаль по ньому.
А я пишу, пишу есе,
Яке не покажу нікому.
Легенький дощик накрапає;
Та хмара – наче леопард,
Так схожа, дуже, як згадаю
Кіно у стилі авангард.
Я мрії випущу на волю,
Щоби промчатись з вітерцем
Уздовж шосе, побіч тополею,
Нехай білет – з одним кінцем.
Хай одна мить лиш в об’єктиві,
Хай чорно-біла, та яка!
Життєва, справжня мить, правдива,
Не мрія в стилі авангард.
21.08.2009р.
