На війні я не бував,
Тай не міг там бути
Та все ж довелось мені
Пороху нюхнути.
Ні, - не думайте, що я
Так зміг закохатись,
Що потому з противником
Довелось стрілятись.
Просто, нАпросто, - ап – ч – хи !
Чорти б його били,
На Березіна – 4
Мене поселили.
Поселили, дали кут,
На ліжко лантУхи,
Попросили, щоб у хаті
Я не пив сивухи
І ще щось там говорили,
Щось забороняли,
Ага !, - згадав, щоб в ночі
Всі ,як один, спали.
Непогане було жИтло,
Можна було жити,
Та задумалось комусь
В нас ремонт робити.
Повиламували двері,
Стіни повалили
І весь паркет в коридорі
Порохом покрили.
І тепер живемо ми,
Немов при дорозі,
Бо їдять нас порохи,
А ми їх не в змозі.
Тож які в нас можуть бути
Справи з курсаками,
Як припали на два дюйми
Вони порохами !?
16.03.1977 р. м. Львів.
