Що в імені тобі моєму?
Чи є різниця, як і де
Воно відгомін свій знайде,
Чи хто його підніме тему?..
Так дума той, кому байдуже,
Яка його чекає слава
Поміж людей. Його держава -
Це він один. І все, мій друже...
Зробивши ситим тіло грішне,
Забуде, що душі потрібно,
Вона й мовчатиме покірно,
Мов листя палене торішнє.
Душа німітиме... А тіло?
Воно радітиме, цвістиме!
Багатим буде! Та незримо
Настане час, коли за діло
(Благе чи грішнеє) нестиме
Великий звіт перед майбутнім,
Перед дітьми. перед народом...
Питатимуть нові, могутні!
І вже ніякі в світі води
Не змиють гріх із того "я".
І тут назвуть його ім'я...
Яким воно, яким же буде?
Таким, як скажуть добрі люди,
Такий, яке присудять діти...
Він піде, кинутий, по світу
З лихим іменням, як назвали.
Й покинуте на самоті,
Відчужене всіма в житті
Бездушне тіло грішним стало.
Слова сказала ці не я:
Зле тіло, то лихе й ім'я.