За мотивами "Листа Незнайомки". С.Цвейга
Вони ковтали ще гарячий чай із ромом.
Троянди ще біліли на столі.
І потопали в пристрасті раптовій
Його химерні очі голубі.
Не знав, що вже не вперше ця міледі
Ступила в його дім, лягла у постіль,
І що безстрашна незнайомка
Не просто пересічна гостя.
Ковзнули руки рвучко, вперто -
І ось, стоїть нага й терпляча,
Така чарівна й таємнича,
Неначе неземна, мов спляча.
Статуя, наче Галатея і білосніжна шкіра
Й стан такий довершений й прекрасний,
Що діє мов трункий узвар.
Себе не тямить від бажання.
Торкається губами губ.
Від насолоди завмирає
І зазнає нестерпних мук.
Крик виривається назовні
І стогін! Він реве, мов звір!
Ця ніч лягає на папері,
Неначе геніальний твір.
Ось вигинається в екстазі,
Немов змія: гнучка й пластична.
Вона в цій позі як богиня,
Така природня, втім незвична.
Зриває плід п'янкий і стиглий
З її божественного тіла.
Укотре вже вони єдині,
Мов нероздільне одне ціле.
Впивається губами в шию.
Мов дикий звір хапає перси.
Вона в міцних руках вмирає,
А серце б'ється, б'ється серце!
Вона безсила тихо мліє
В обіймах чоловіка-мрії.
Усе життя заради нього
Вона роздарює це тіло.
Йому ж ця правда невідома
І жінка в ліжку незнайома.
Тягар кохання неземного
Лягнув мов каменем на неї,
Та аж ніяк не міг на нього.
Тривкий світанок як оскома
Скував усю жагу раптово.
ЇЇ миттєві сподівання
Забрав липневий бриз до моря.
Він запросив її до столу.
Такий знайомий чай із ромом.
Гарячі тости. Квіти в вазі.
Як було б добре знов в екстазі
Вмлівати під гарячим тілом,
А зараз -- зовсім інше діло.
Він знов холодний, збайдужілий,
Достатньо стриманий, все ж милий.
-- Ну що ж, ця ніч була прекрасна!
Спасибі за секунди щастя.
Я б радий був іще зустрітись...
На жаль, не можу залишитись
"У цьому місті. Маю справи.
Налити, може, Вам ще кави?"
-- Ні. Дуже вдячна. Та проте...
Мені шкода...
-- Ви вже йдете?!
( Поглянув в ці бездонні очі,
Що мить тому ще так охоче
Готові були все , що хоче,
Зробити в світі, лиш би ночі
Усі його лиш їй одній
Належали, і на обличчі дивна тінь
Зявилась. Метушливий рій думок
Гніздився у чужому серці.
І хто вже зна, коли воно озветься знов? )
Вона дописувала лист під тихим мерехтінням свічки.
"Ця ніч. Ця наша вже остання
Така розпачлива і незабутня ніч.
Пишу, щоб скинути важкий тягар із пліч.
Ти памятаєш, як дівчам,
Захоплена тобою, мов шедевром,
Я опиралась незбагненним почуттям.
Ти раєм був. А все навколо справжнім пеклом.
Цнотлива ще, така мала й дитяча
Я вся палала, бачачи тебе.
І в мому лоні прокидалась хіть ще спляча
І марно сподівалась, що мине.
З дівочою наївністю, дурненька,
Я вірила, що буду все ж твоя.
І нас єднала ниточка тоненька -
Моє кохання, відданість моя.
Ти не впізнав мене тоді, уперше,
Коли віддала всю себе тобі.
Ти -- ніжний та легкий пухнастий шершень.
А я метелик у нічній імлі.
Таких як я у тебе було безліч.
Нічого не змінилося з тих пір.
Керуєшся поривом, в цьому й велич.
Невтомний лицар, дикий хижий звір.
І ось, пройшло багато років.
І знов невпізнана тобою,
Лежу в палких твоїх обіймах
Та все ж пишаюся собою.
Щаслива я приймаю ласки,
Бо твоя пристрасть не згасає,
Це не ілюзії, не маски.
Це просто ти. Тебе я знаю.
Твоя жага кінця не має.
І меж не ставила ніколи:
Коханка, з бару куртизанка -
Для неї ти звернув би гори
В цю ж мить, лише в цю ніч і мить
Відкрив би душу, всі її глибини.
А зранку зникнеш - пристрасть спить.
І сонна, бере хіть на кпини.
Ти вільний! Тож тобі корюсь -
Раптова примха серед ночі
Дозволена таким як ти,
Тому сховаю краще очі.
Я зникну з памяті як дим,
Розсіюсь тихо у повітрі.
Приплив - відлив. Приплив - відлив.
А ти купайся в славі й світлі!
Він взяв її за голі плечі
І зазирнув у глиб очей.
Поцілував. Зібрала речі.
І раптом ницо, мов пігмей
Запхав в її пальто купюри.
Ось -- плата за казкову ніч! --
Потворна світова гравюра.
Не впаде цей тягар із пліч...
більшість моїх жінок усіляко мене від цього відучували, ще з юності))
Він знов холодний, збайдужілий,
Достатньо стриманий, та все ж милий.
подивіться, чи не ритмічніше отак:
"Він знов холодний, збайдужілий,
Достатньо стриманий, все ж - милий."
Я б радий був іще зустрітись та,
Жаль, не можу залишитись
аналогічно:
"Я б радий був іще зустрітись...
На жаль, не можу залишитись" #
У цьому місті. Маю справи.
Може налити вам ще кави?
аналогічно:
"У цьому місті. Маю справи.
Налити, може, Вам ще кави?" #
Якщо Вам до душі моя коректура і Ви з повагою та уважністю до неї поставитеся, я можу допомогти Вам суттєво покращити цей твір технічно.
бачАчи; слово "дитяча" використане невірно #
Не був знайомим із цим твором; щойно прочитав стислий переказ; за нагоди, не омину повну версію; дякую!
втішайся, моногамна жінко, вдягнена в велюр,
що, зрештою, не гірша це зі світових гравюр!
Справжня поема
Та все - все вгадується зразу, так! спочатку!
Як секс - попереду - відношенничним гадкам...
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... але в даному випадку ця жінка просто була хвора одержимим, жертовним коханням до цього чоловіка... а серед чоловіків, на жаль, є такі, невловимі, їм все життя по-справжньому ніхто непотрібен... тим паче жертви
Грішу, то мій улюблений міф і твір про Пігмаліона та Галатею...
