Ангелінка мабуть дійсно дуже сильно встигла скучити за татом. Програтися цілий вечір їй було явно мало, і вона зі всім притаманним малятам талантом, а саме то слізьми і капризами, а то відвертими лестощами до мами вмовила Анну дозволити тату прочитати ще і казку на ніч.
Втома далася взнаки і Анна присівши лише на хвильку перепочити перед тим як мити посуд заснула прямо в кріслі в якому сиділа.
Ранок застав Анну дивними речами. По перше вона не розуміла як опинилася у ліжку, по друге час на годиннику, що висів на стіні вказував на те, що вона проспала, і часу на те що розбудити доньку і вдягнути до садочка практично не лишилось, по третє в кімнаті панував аромат кави... п,янкий аромат... так вмів готувати каву лише Олег.
Анна відкрила очі і побачила що Ангелінка з Олегом вже зібрані в садочок, і чоловік підійшов і промовив - "Я зараз заведу донечку в садочок і ти мене вислухаєш а потім остаточно вирішиш чи варто нам бути разом чи ні". Олег поставив столик з кавою Анні в ліжко і повів Ангелінку в садочок.
Анна відставила столика в бік, її охоплювало нестерпне бажання вмитися, так, наче вода була здатна змити всі ті думки що переповнювали зараз її голову. Вийшовши в коридор вона помітила що її телефон вже знову зібраний до купи але вимкнений, Олег чи не знав пін коду до нього, а може й просто не хотів вмикати його. Зате Анна чим далі тим більше впевнювалась в тому, що якщо і ввімкне цей телефон то вже з іншою сімкартою. Їй було вже не настільки важливо як саме буде виправдовуватись Олег... вона вже практично пробачила йому - адже Ангелінка могла не пробачити їй втрату тата.
Анна навіть боялася вмикати ноутбук - адже тоді б її рука могла б автоматично потягнутися до пошти - де вже гарантовано чекали її листи від Саші.
"Саша... Саша... Як він там, особливо після того на чому перевалась розмова" - думала вона, навіть не уявляючи, що потяг в якому він сидить перетнув вже пів країни в дорозі до Ужгорода. Якби тільки Анна уявляла як він зараз почувається - Саша дуже давно мріяв про дитину, але його дружина ніяк не могла завагітніти, і врешті решт лікар поставив діагноз - безпліддя. Ця новина свого часу настільки серйозно вплинула на нього, що той момент і став переломним в його житті - до цього для нього натурниці з яких він малював картини були лише моделями і він не дозволяв собі перетинати межу. Саме тоді в його житті і з,явилася Анна яка своєю новиною запалила яскраве світло в кінці тунелю який звався "Мрія про сина".
Тільки чому вона зникла, як він буде її шукати - без адреси, без прізвища... хоча це навряд чи зупинило би Сашу, він був рішуче налаштований знайти її.
