НЕБО ТВОЇХ ОЧЕЙ
Кволі зорі мимоволі не тримались в небесах
І підступно оселялись в твоїх сяючих очах.
Там, під віями, як в хмарах, спить світанок із роси,
І народжує серпанок незбагненної краси.
У зіниць твоїх суцвітті, в блиску барв, в їх глибині,
Бог сховав таємні миті і бентежно-неземні
Водограї-почутті, де любов’ю пристасть грає,
Де спокуси вир буяє, а в нім – всесвіт мій втопає.
Потопає і втрачає часу плин, ночей і днин
В дивнім небі оченин, у яких сплели́сь в один
Світ тендітний сліз і гри, смутку, сміху й чарування,
Примхів зорь і залицяння, в очі – всяяні коханням.
Павло Гай-Нижник8 серпня 2011 р.Гай-Нижник П. Плинність: Поезія. – К: «МП Леся», 2015. – C.25.
