Під час війни всюди лунає музика,
вона не має нотного стану,
але по закінченні хтось обов'язково вмирає.
Вона як магнітна касета, плівку якої
завжди зажовує програвач,
чи то програвач несправний,
чи то касети дешеві.
Під час війни із пострілів і вибухів
народжуються діти безкінечності,
їх дитинство ефемерне,
а старими ніхто не помічає -
то руїни, подорожні часу,
і коли я проходжу повз -
вони фотографують мене.
Війна має свій замóк
за яким ховає секретні ноти музики
та її екзистенцію -
це смерть і любов,
ключ від якого я шукаю у книгах,
де навколо мене
п'яні старі солдати
із похиленими, наче стиглі плоди, головами
над пожовклими від алкоголю книгами Ремарка,
намагаються знайти ключ швидше за мене.
