Я люблю засинати у Твоїх долонях,коли у гості закрадається майже незнайома ніч. Люблю гуляти Твоїми вулицями,слухаючи пригоди стомлених за день бруківок.Люблю,коли Ти посміхаєшся мені вустами перехожих...
Часом Твоє небо омиває мене дощами,забираючи в калюжі мої вчорашні сльози.Щоб я не сумувала,Ти обдаровуєш мене весняним цвітом,аромат якого долинає аж із центрального парку.Також,дбаєш про мене,коли я голодна,пригощаючи смачними стравами твоїх кав*ярень.На порогах твоїх храмів, ми молимося разом...
А знаєш,якщо я поїду від тебе,то зовсім ненадовго! І то тільки для того,щоб полюбити Тебе ще більше.Я носитиму Твої фотографії у гаманці,щоб вдивлятися у твоє серце,яке Ти,як не дивно,ховаєш за дверима своєї Ратуші.Але ти не переймайся,бо де б я не була,завжи пам*ятатиму про Тебе,мій Івано-Франківськ!
