Все стало не так, неправильно. Найпрекрасніший у світі акт перетворили на мерзенний сором. Те що мало б об"єднувати дві душі, стало розбивати навіть ті крихти що залишилися. Єднання тіла, душі і духа стало банальним насиллям. Любов проміняли на ілюзію, вірність на полігамію, шлюб на розпусту, насолоду на тваринний секс, стосунки на купу умов і договорів. Де ж тоді знайти щастя?
На що перетворили людину? Особистість стала соціобіологічною істотою. Де ж тоді душа? Маріонетки в руках сірої маси. Де кольорові смуги? Чому наше життя має лише чорно-білі смуги? Хіба ми були створені ляльками? Хіба в нас всередині пусто? Або ж в нас є батарейка і ми інколи кажемо: "Привіт, мене звати Люся, я живу в місті, ходжу на роботу, сплю з чоловіком і сварюся на дітей."?
Ми рятуємо дерева, але вбиваємо дітей. Шукаємо вірного вічного кохання, а коли одружуємося перестаємо кохати. Невже це кінцева зупинка почуттів? Невже шлюб це їхнє кладовище? Ми начищаємо до блиску взуття, але засмічуємо планету. Ми посміхаємося лише з розрахунку. В маршрутці сідаємо на те місце, де поруч нікого немає. Постійно намагаємося вирватися із тісної сірої клітки, а варто лише зняти пов"язку з очей і тоді відкриється неймовірний світ, розмальваний міріадами кольорових відтінків, сповнений любові, добра, вірності, щирості і безмежного щастя. Бо Ти для цього і створений. Ти Imago Dei - образ Божий.
