Чомусь досі мої мрії з життям не часто сходились, проте й таке бувало. Чого б я вам бажала, від щирого серця це матеріалізація ваших мрій. Закономірності життя на своєму прикладі демонструють, той факт, що для того щоб хоча б частина твоїх думок, намірів, замислів набули реального змісту потрібно мріяти про життя щасливе, про кохання справжнє.
Мені щиро шкода тих людей, котрі настільки закопуються в реальність, що для фантазії місце висихає, адже вони живі як і вода, яка може під палючим сонцем зникнути… вони на-просто забувають про таке явище. Для мене вони здаються настільки приземленими своєю реальністю, що їх можна порівняти з вазою. Її існування це – факт. Можливості по її використанню чітко обмежені, принаймні цілком реально скласти вичерпний перелік. 99% якщо викинути вазу у фіранку вона розіб’ється. Якщо ж не робити цього і наповнити її водою, ваза буде оберігати її у собі. Її існування це – цілком чітко окреслена дійсність, практично не оспорювана, якщо не вдаватися в філософію).
Так і людина,бачить тільки істини, наївно вірячи, що саме вони такими і являються. Мені шкода ту вазу, яка пожертвувала своєю духовністю, щоб стати істиною і отримала статус не оспорювальною існуючою.
Нас від всіх ваз на землі відрізняє природна духовність, що привита від народження (в цьому слід шукати унікальність людини). Та більше всього мені б не хотілося б, щоб ми люди ставали вазами. Адже, на відміну від вази, без цієї особливості ми втратимо сенс нашого з вами існування.
Що я ще можу сказати – МРІЙТЕ! І будьте щасливими. Будуйте своє життя. Та по-можливості намагайтесь вкласти частинку своєї душі, чогось живого і справжнього в предмети які заповнюють простів навколо вас, адже вони складають наш всесвіт
