Опале листя осінь нам дарує,
І літо зникло,не прийняв двобою,
Природа всюди золотом чарує,
Я теж зчарована…повна тобою.
Нехай вже завива холодний вітер,
Та серденько не мерзне,не болить,
До сонця линуть ще останні квіти,
Душа теплом і радістю бринить.
І знову я звертаюся до ночі:
«Як я змогла потрапити в тенети?
Чому я всюди бачу твої очі?
Хто ти такий?З якої ти планети?»
Вона мовчить,і тільки срібні зорі,
Всміхаються,танцюючи навколо,
Чом сни з тобою чисті і прозорі
Мабуть я не дізнаюся ніколи.