Важко без тебе, мамо, навіть такій мені…
Важко без тебе, мамо,
Навіть такій мені
Зорі, усе - так само,
Тільки сіріші дні.
Лиш беззмістовні сняться
Сни у промінні мрій.
Ти моє, мамо, щастя,
Ангел-хранитель мій.
***
Червонить знов той холод щоки
І білить пасма чорних вій.
Я чую, мамо, ваші кроки
В дитячій пам'яті моїй.
її прозорі лабіринти
Ховають образи ясні,
Та тільки вам дозволю вийти,
Бо з вами теплиться мені.
Коли сама у круті зими
Сиджу в кімнаті льодяній
Й замки малює за дверима
Дотепний вітер-зимовій,
Мені потрібне ваше диво,
Очей зболілі мозолі.
І усміхнуся веселиво
В дитячі спогади малі,
Що все ховатимуть за ґрати:
Вірші й кохання неземне.
Та лиш на думку прийде мати,
Вона підтримає мене.
***
Я світанки знову перемішую
Із п'янкими спогадами в дні.
Мене мати годувала тишею,
Щоб спокійно спалося мені.
Я нічого зовсім не вигадую,
Бо би задушило каяття.
Мене мати годувала зрадою,
Щоби я звикала до життя.
***
Полечу у небо світами.
Досягну своєї мети.
Лиш до тебе, милая мамо,
Завжди буду в пісні іти.
Хай палає небо в тумані
І зірками кришаться дні.
Та для мене, завжди кохана,
Ти ховаєш ночі ясні.
Десь гуляє сивий лелека,
Позабувши спокій тепла.
Хоч жила від тебе далеко,
Та завжди з тобою була.
***
Тихо! Зорі воюють з вітрами
За весну, за любов, за світи.
Повертаються діти до мами,
Щоби знову від неї іти.
Де теплом обігріті долини
І серця завжди б'ють солов'ї,
Там згадають матусю єдину,
Щоби знову покинуть її.
Прориваєсь пташиная зграя ~
Ніби звуки звільняє сурма.
Як і сто літ тому, виглядає
Мати діток, а їх все нема.
***
Я простелю рушник твій кольоровий,
Щоб не згубити ниточку доріг.
І зустрічей дзвенить дзвінок ранковий.
І сміхом поцілує землю сніг.
Ті кольори мене зігріють. Й досі
Я покриваю піснею уста.
М’якенькі пасма гарного волосся
Мене пробачать, що уже не та.
Дитинства вип’ю келишок медовий.
Нехай любов веселку виграє.
Я простелю рушник твій кольоровий
Тобі, бо ти єдина в мене є.
***
Курличе небо літніми громами,
Хмарки кудись у вальсі розбрелись.
А я біжу, а я спішу до мами,
Щоби разом піднятись в синю вись.
Сміється ліс ранковою росою
І пише лебідь пісню по воді.
Моя матусю, я завжди з тобою,
Бо ми удвох і вічні, й молоді.
Спинилась річка десь на півдорозі,
Мов місцем поступилася комусь.
Твоє, матусю, серце у тривозі,
Та ти чекай. Мов блудний син - вернусь.
На струнах павутинки літо грає
І заглядає крізь віки любов.
А ти, рідненька, все мене чекаєш.
Твоє дитя прийде до тебе знов.
***
Я згубила десь ключик від раю,
Де ти, мамо, співала пісні.
Хоч помало в життя відлітаю,
Ти так часто потрібна мені.
Твої очі по вінця із ласки.
Й тихих слів утішання земні.
Хоч давно я вже виросла з казки,
Ти так часто потрібна мені.
Пам'ятаю мелодію зрілу,
Що збирала з нас зорі ясні.
Хоч мене й дуже рідко боліло,
Ти так часто потрібна мені.
***
Знову причепились миті музики
Дерев'яних віток у гаю.
Я твоїх очей гарячі ґудзики
Ще колись на небі приколю.
Світла того їхнього дістанеться
Людям всім повипити сповна.
Моє серце знов ножами раниться.
Ти в моїм житті лише одна.
***
Моя миленька мамо,
Вибач за сум'яття,
Що постирала гами
3 твого пісень життя,
Що віднімала миті
І додавала біль.
Вибач за все на світі,
Я ж не прощу собі!
***
Розлилася по подвір'ї ніч
Фарбою згорілої сторінки.
Де знайдеш ще кращу матір-жінку,
Що не вміє говорити "ні".
Ти мені усе віддаш до цятки
За непослух і за злі слова.
Вітер сушить юності дрова
На безріччя непотрібній кладці.
Запроси мене в свої пісні,
Намалюй мені життя прекрасним.
Мамо, твоя зірка не погасне,
Доки буде серце у мені.
***
Мамо моя, моя сивая горлице,
Мамо моя, моя думко свята.
Хто ще до тебе, крім мене, пригорнеться?
Тільки літа, запізнілі літа.
Мамо моя, тчуть клубочки під стріхами
Зграї малих горобців навесні.
Хто ще, крім тебе, знайдеться утіхами
І подарує ці втіхи мені?
Бігали зими зайцями вухатими.
Падав і сніг у твою сивину.
Хто ще, крім тебе, зуміє кохати так
Свою дитину і мою весну?
***
Рідна мати моя, вишиванка на сонця долоні
Заяскрава для нас. І без хрестиків в'яжеться рай.
Я присяду дощем― не зганяй лиш мене з підвіконня.
Ти пробачить - пробач, але вже ні про що не питай.
Вірний вітер зими перетворить мене у людину,
Ну, а сонце на мить утече і своїм язиком
Злиже білу сльозу, а для тебе загубить дитину.
Рідна мати моя, прочитай мене першим рядком..
***
Я пишу зеленими рядками,
Що бриніли звуками пісень.
Чуєш, чуєш шепіт листя, мамо?
Це тобі вибрунькується день.
І всміхнеться синьооке літо,
Липоцвіт спускаючи човном.
Чуєш, мамо, знов радіє жито
Жовтим небокраєм за селом?
Гори знов засіються по далі,
Липнучи верхами в небозвід.
Чуєш, мамо, зірочки печалі
Залишають шляху білий слід?
***
По стежечці помитій кроки краються.
Зникає в серці звична пустота.
А мама знов веселкою всміхається.
Що ж зробиш, мамо, поряд йдуть літа.
Хай сонце вам під ноги щедро стелиться
І квіти пахнуть юністю здаля.
Що ж зробиш, мамо, вже сріблить метелиця
Твого волосся ніжного джмеля.
А я не вірю, що колись закінчиться
Цей день, ці люди і сумні пісні.
Нехай майбутнє радістю увічниться.
Що ж зробиш, час підвладний не мені.
***
Знаєш, матусю, чому мені сумно?
Знаєш, мамусю, чого я така?
Світом десь ходять білії струни,
Моя ж тоненька й зовсім не дзвінка.
Знаєш, матусю, чом рідко гак плачу,
Знаєш, мамусю, чого моїх сліз
Зовсім не видно? Розірваний м'ячик
Б'ється востаннє у грудях моїх.
Знаєш, матусю, чом я - твоя кара,
Знаєш, мамусю, чого я така?
Я із життям і з цим світом не пара.
І не для мене ця тиха ріка.
***
Твої втомлені руки, гарячі,
Обнімають мої, молоді.
Ну, не плач, бо я також заплачу.
Хто ж обох нас зупинить тоді?
І байдуже - за вікнами сиро
Білий вітер гукає жалі.
Зараз вдвох ми живемо для миру
Й лиш одні на усенькій землі.
Ніжні зморшки і теплі сивини,
Сонця ласка на карому дні –
Все вмістилось в очах материних,
Та найбільше там місця мені.
***
Тут дорога стелиться вітрами,
Лентою надщерблених дзеркал.
Пам'ятаєш, проводжала, мамо,
І вогнями плакався вокзал.
І стояли синії валізи,
На долонях спивши мозолі.
Ти була зі мною в день від'їзду,
Просячи не їхать в ті краї.
***
ID:
235645
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.01.2011 22:37:18
© дата внесення змiн: 18.01.2011 22:37:18
автор: Світлана Нестерівська
Вкажіть причину вашої скарги
|
