... вибілена, обезкровлена, кинута на поталу,
пальцями ледь ворушачи тягнеться до зірок.
Ніч за вікном соромиться, бо не її обрала
та, що не вірить в спогади, мерзнучи до кісток.
Тануть ранкові привиди в тій,що мовчить замріяно
і не лунає піснею голос сліпих століть.
Їй не мовчати хочеться...( час вже давно відміряно),
їй не мовчати хочеться, але вона мовчить...
Тиждень на біль розтринькаєм...краплями назавжди
і не болять їй дотики, густо - синці,синці...
Тягне за руку вічністю, краще повз неї йди
там, де байдужість вечора зморшками на лиці...
"...Тягне за руку вічністю, краще повз неї йди
там, де байдужість вечора зморшками на лиці..." Проникливо і мелодійно.Але цими словами я не можу виразити своє враження від написаного. бо тут емоції, які зафіксовано словами, а не щось легеньке і романтичне.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
музыкально красиво звучит, строфы приятно читаюцца. хотя музыкальные виршы не люблю, но это не касается музыки в стихах, таких как твой, например..
ну а внутренность.. стих очень личный и вряд ли его ктото может проецировать в полной мере на себя или на героя своего. скорее эти ощущения можно только понять и частично разделить.
пы.сы. как бы мы не прикрывались лир. героями и не отрекались от тех пережитых им Жизней, все равно это мы и боль нашего Мира на 99,9%..
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00