Упала долу склянка льоду
І міста ліхтарі загасли.
Роняють дроти прямо в воду
Стовпи, що втоплять дротів прясла.
В калюжах вікна світло мружать,
Гойдається дрімотний в'яз,
Містову службу тут відслужать
Поети тільки раз.
Одні чуття до жовтих вікон,
Нового не знайдеш.
Під ними дощ вкоротив віку,
Краплинок не збереш.
Містові вікна, то цигарки,
Що вогники із кухонь
Послали в простір низку згарків
На кожне з серця стукань.
Машинний стукіт опівніч
Як казка для німого...
З вікном на кухні віч-на-віч
Ведеш німу розмову.