Орел поміж хмарами летить, як король,
В оці у нього пливе далечінь.
Далеко внизу все рядочки тополь,
Далеко внизу по траві біжить тінь.
На листочках дерев там видніє роса,
Орел поглядає на них ізгори,
На квітку у лузі присіла оса,
Все бачить орел там жаркої пори.
Лоскоче повітря пір’я йому.
На вітрі могутньому верхи він мчить,
Поборює крилами долю саму.
Як дрімає на скелі – висотами снить,
А як підніметься знову уверх
Щастям наповниться серце усе,
Ненависті, голоду, злості поверх
Ейфорія підхоплює й світом несе.
Воля, свобода і справжнє життя,
Тяга до влади скеровує ним,
І кожної миті нове відкриття
Крутить у всі боки краєм оцим.
Над власними думками влада своя
Тремтіння породжує в тілі його,
До неба підносить приховане "я",
Назавжди освячує птаха того…