Кімнату споєно теплом,
сягає стеля ока.
Усіх розставлено гуртом.
Строката в нас толока.
Софітом ріже сіру плоть,
повітря дихає словами
і він, у штопорі пілот,
і він - наїздник полум'яний.
Тримаю видих при собі,
мені застигнути вдається.
По струнах пальцями в перснях
одним ударом розіллється.
Перемагає звуком час,
тримаючи себе на пульсі.
Злітає в очі раз-у-раз...
лінкор важкий на власнім курсі.
Стискає дерева єство,
висмикує з гітари ноти.
Зараження.. думок Різдво,
натягнуті до болю дроти.
Волає в просторі тіснім,
спираючись на гострі звуки
та зграї виблисків рясних
вже простягають мудрі руки.
