Весною я тебе зустріла,
Ти пісню грав веселу, голосну.
І з того часу в душу залетіла,
Мелодія, чарівна та, ти грав яку.
І пісня пробудила та кохання,
До тебе, перше, чисте і останнє.
Без тебе я не бачила цвіту буяння,
До тебе забавлялась, з вітром гралась,
З'явився ти – у тебе закохалась
І всеньке літо із тобою посміхалась.
Тебе понад життя любила,
А осінь мене просто вбила.
Прийшла, знайшла тобі інакшу,
Неначе я була простим ніщо.
Ти їй повірив і пішов за нею,
Але я залишилася з тобою.
Навколо знову розцвіла весна,
Моя краса із нею ожила,
Тебе до себе вабила, манила.,
Проте життя неслось на крилах.
І знову осінь – я вербою
Вернулася до тебе, і одною
Сопілкою ти пригадав,
Як ти мене колись кохав.
Я знаю, від кохання я згоріла,
Але в душі моєї залишились крила.
На них вона до тебе піснею прилине,
Вона – це ти. Бо пісня твоя її розбудила.
Не тільки назва, а й сам зміст нагадав мені чудову пєсу "Лісова пісня" і познайомились, як Мавка з Лукашем (коли він грав на сопілці) і пішов за іншою, як Лукаш за Килиною.
Написали під враженням від прочитаного???
natyska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, ви праві...
ця драма мене надихнула написати такий вірш...
Я ж не кажу, що так повинно бути те що я написав, я не займаюся критикою, я тільки привів приклад і не більш того, а ви вже самі можете покращити цей вірш
natyska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за вашу думку
і якшо можна, звертайтесь на ти
