Я в долю свою свято вірю...
І ключик до неї я вмить підберу
Чекаю її, свою мрію...
Я тебе кохана собі заберу.
Нарешті ти станеш моєю.
Я в руки візьму себе, серденько, знай!
Кохатиму щиро і ніжно...
І тебе прошу, мене вірно кохай!
Тепло подарую і спокій.
Упевненість не лише завтрішнім дні
Тобі лише треба кохано,
На сотню відсотків повірить мені!
Клянусь я ніколи не зраджу!!!
На старім житті ж бо поставлю я хрест!
Та я ж за для тебе кохана,
Взберусь на самісінький пік Еверест!
Прекрасний вірш!!!
