Осінній спогад у душі:
Тонкі вуста, зелені очі.
Для мене пишеш ти вірші,
Але тебе5 я вже не хочу.
Точніше не хотів тоді,,
П*ятнадцята була та осінь
Босоніж ходили по воді,
Малі були ще зовсім.
Не говорила, що кохаєш,
Та і я такого не казав.
Питав : чого найбільш бажаєш?
- Щоб ти не відпускав.
Але тоді минулим жив.
Згасить минулого не міг кохання.
Все ж таки тебе я відпустив -
Тепер своїм не вірю вже бажанням.