Витікають думки
у моє міжсезоння...
Хто я сьогодні?
Що я сьогодні?
Як самогУбця
на крАю безодні
РозкИдую руки,
аби полетіти,
Та стримує
зУстрічний
Вітер.
Як завше,
повільно зітхаю,
назад повертаю,
несУчи свОї крила
зІбгані, під пахвОю.
Я літатиму поруч з тобою?
Емоції сплетеними шворками
волочаться за спинОю.
Головне, ідучИ, не впасти...
А, як падати,
то в твОї обійми,
А тоді вже - байдУже!
Верхониз, право-ліво...
Бо я
Вірю у Диво!...
Просто і щиро
По-дитячому...
Вірю
у Бога
і
в Диво