Так.Складно це все.Ну,все те,що є навколо нас.Все те,що завжди чатує у нас за спинами,і будь-якої хвилини може накинутись на нас і зжерти!Так,саме зжерти-посмакувати нами і отримати від цього задоволення.А ми...
Складно це все.І чому воно нас переслідує?Чому ми постійно відчуваємо це?...Відчай,безсилля,страждання...все!Чому все те,інше,приємне,завжди рушиться?!Ось ТИ безтурботно біжиш по берегу,збираєш квіти,ловиш теплі сонячні промінчики,радієш життю,і ось приходить ВОНО-насовує на небо важкі хмари і л'є холодний дощ,що змиває всі барви цього дива.ВОНО руйнує твоє щастя,до якого ТИ прагнеш усе життя.Та натомість ТИ відчуваєш відчай,безсилля і страждання.ТОБІ зле...А ВОНО насміхається з ТЕБЕ і знову отримує від цього насолоду....
Біль...Все приносить біль і розчарування.А ВОНО,те все,й далі йде за ТОБОЮ.Воно лише чекає слушного моменту,щоб кинутись ТОБІ на шию і вп'ятися у ТЕБЕ,і не відпускати,тримаТИ!!Тримати і не дозволяти ТОБІ вирватися.ВОНО лише дозволяє ТОБІ пручатись,і чим більше ТИ хочеш вирватись,тим більше болю ТОБІ завдають ці дії.А Воно висить на ТОБІ і дивиться.Дивиться як ТИ дригаєшся,наче кошеня,яке хочуть втопити.Дивиться на ТВОЇ страждання і радіє!Радіє щиро,божевільно!У його руках ТИ наче маріонетка...Шматяна лялька,напхана соломою.....ВОНО захоче побити ТОБОЮ об землю-ВОНО це зробить.ВОНО забажає ТЕБЕ спалити-спалить!ВОНО постійно рве ТЕБЕ на шматки і викидає у смітник.ВОНО бачить,що ТИ безпомічний,бачить,що ТИ не можеш нічого вдіяти і ВОНО цим задовільняється.І ВОНО сміється...сміється диким навіженим сміхом!....ВОНО забавляється ТОБОЮ неначе хижак здобиччю.ВОНО вирішує дати ТОБІ перепочинок.ТИ вважаєш,що все минуло,і думаєш,що все позаду.А ВОНО знову зненацька хапає ТЕБЕ і тягне у безодню.....раптом всі барви зникають,перед очима стає темно,легені наливаються свинцем...ТИ з останніх сил хочеш втриматись за ниточку,відчуваєш холод і....
Повіяло теплом...таким ніжним і приємним...З неба неначе шовкова вуаль,спадали промінчики сонця.Навколо витали пелюстки:такі ніжні,м'які,неначе хмари.У повітрі відчувався аромат ванілі.Вітерець пестив обличчя,віяло теплом,від якого було добре.Здавалося,що усе у невагомості.Відчувалось щастя і було просто добре...на диво добре...Невже ниточка обірвалась......
ID:
190636
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.05.2010 20:56:09
© дата внесення змiн: 19.05.2010 20:56:09
автор: ШпульКа
Вкажіть причину вашої скарги
|
