Квиток у мої божевільні сни
купили ви позаминулої весни.
тепер з нахабністю у жмені
та з задоволенням в кишені
з'являєтесь мені щоночі
і щиро,дивлячись у очі,
цілуєте шовк моїх рук.
а про спокусу палких губ...
помовчу...краще їм не знати
як вранці тяжко підіймати
повіки й знати,що це сон.
що ви коханець моїх мрій,
моїх незайманих повій.
пробачте,зовсім я забула
про досвід ваших гірких днів.
коханкою ніколи б вам не була...
надто дзвінкий і юний ще мій спів.
У вас кар'єра,син,дружина
й думок хоча б одна хвилина
про мене в вашій голові
хіба що снилася мені.
Я вас не хочу залишати,
й себе неволі позбавляти,
повірте,мені буде тісно,
без вас й у морі буде прісно.,
без вас мені мовчать й не дихать,
без вас осліпнуть,з глузду з'їхать.
Без вас кричать і сльози-ріки
зі щік не витруть ваші руки.
Без вас мені боятись волі,
цуратися думок та долі.
І що це?! Розкажіть...Благаю...
Невже так боляче кохаю?
Невже ваніль стала гіркою?
Невже вино стало водою?
А замість поцілунків шрами...
І мрії,як весняні драми
з розбитими на атоми серцями...
