* * *
Іще цілих 100 років
я ходитиму до офісу
свого повстання,
шукаючи серед хмарочосів
ґвера або пістоля.
Якби їх можна було отримати,
як безкоштовні газети
у точках відліку часу.
Мене гукають опришки
з незвіданих смутків Карпат,
і я озираюсь
на страчені стріхи.
Вже сонце встає
над борщагівками і дарницями,
а солдати усе ще метуть
сміття по периметру війська.
І моя електронна перепустка
до таємних сховів життя
стирається швидше за пам’ять
