Хоч ти сильний і мужній, як горець,
Але все-таки страшно мені,
Ти у мене й в житті миротворець,
Тільки твориш той мир на війні.
Знов воюють, ти знов відлітаєш,
Знов благаю: "Вернися назад..."
Ти мовчиш, так зненацька зітхаєш,
Запевняєш: "Все буде гаразд."
І шепочеш: "Війна віртуальна..."
Не боїшся її, але знай,
Смерть завжди аж занадто реальна,
Якщо зможеш, прошу, не вмирай.
За вікном щось насвистує вітер,
Мабуть, думаєш, я оце плачу?
Свою душу сховаю під світер,
Але сліз ти моїх не побачиш.
Що ж, мовчи, і я також помовчу!
Відлітай, я чекатиму вдома!
Твоя місія там миротворча...
Тільки кулям про це не відомо.
так и есть...
