Наче полум’я горять один за одним дні
Ятриться попелом чотирирічна рана
Болить ще досі й тліє у душі.
А я не та, не та уже Оксана.
Бува згадаю все й заниє знов…
Пекучим снігом по обличчі доля
А вітер листям вже замів любов
І кожен грає тепер свої ролі.
Проте очей твоїх шукають досі очі
Хоча і відвертаєш погляд свій у бік ти
Я пам’ятаю всі пекельно-темні ночі,
Коли хотілося із цього світу бігти.
Хотіла вдати, що усе забулось
Хотіла вірити що все пройде
Ти геть пішов, я просто посміхнулась
Колись ти тату зрозумієш все.
27.04.2004р.
P.S.І все-таки він зрозумів
