Що це, як не крихта долі, коли ти хочеш приготувати щось смачненьке, а ніж сприсає і проколює тобі півподушечки пальця на лівій руці… Відчуваєш біль, нехай терпиму, але вже все навкруги стає радикально іншим. І от кров уже тече по руці, крапає на стіл, підлогу… Я починаю змивати її холодною водою, обмотую вологим рушничком для витирання посуду – це перше, що з’явилося перед очима – біжу до кімнати, нервово шукаю перекис водню, але задовольняюся ватою, змоченою спиртом.
Пальчик щипає… Мій рідненький, шкода, що так сталося, ну пробач, я ж не навмисно…
А кров все не згортається: знов і знов наповнює глибоченьку ранку і виливається ззовні. Думаю - от би зараз та й брати потрібну кількість крові на аналіз. А то, буває, що лаборантка тільки-но не робить з цим пальцем, а крові виступає малесенька краплиночка, неначе дражниться. А тітонька нервує, аж синіє, буває, від люті…
Повернулася на кухню. Наче й настрій вже той же, але, чогось, смачненького вже перехотілося…
Причепила пластир, але ж цікаво, - чи стають іншими відбитки пальців в випадках таких поранень?
Дивлюся в вікно - дощ серед зими, і що воно таке?
Ох, треба вже прибиратися, бо необережно зметені в метушні часточки яєчних шкаралупок колять ніженьки….
………….
23.02.08.
