Танцює осінь свій прощальний вальс,
Так легко і нестримно, так невтомно,
Та розуміло все ж, скінчився в неї час,
Минає листопад,.. Пора вже і додому...
Зупиниться на мить без почуття вини,
Сама букет краси збере собі в дорогу,
Осінню неба синь ще в запахів грибних,
Поклониться землі з молитвою до Бога.
Танцює осінь вальс, сміється десь зима,
За спиною вітри дощами пригортають,
Геть в танці тім краса розгубиться сама,
Жаль, між дощами сліз ніхто не помічає.
Все інший вальс звучить осінньої пори,
В мелодії вітрів так між дощами всюди,
В осінньому танку десь клени й явори,
Мелодія ця тут, прислухайтеся, люди!
Галина Грицина.