Я хочу бачити тебе, у тих листочках золотих.
Ту осінь, як ту любов, слова віршем пролив:
Зима…
Вбиваючи, стихаючи всі форми почуття,
Не дай забрати все живе, то все моя душа.
Плете́ниці вже дзвонять тим прожо́рком,
З куче́рів місяць не запрягти.
Залізні пта́хи сонце прихилили,
Бори темніші, пора вже інша.
Оливкою запахло сонце,
Від того о́ркану шарва́рок тяжкий,
Та тала поблідніла від страху, тривоги,
А літо… довге…
Пролилась червона шурмови́на…
Як та небесно-я́нтарна олія…
Мить, як той вогонь прокинулась в обійми,
Ті при́лі стежки в забутті,
А серце, несамовито па́ла, як рубін,
Відчувши піт від червоних вин.
2022, лютий 17
