В кожну тріщину, в кожну шпарину,
Дощ жовтневий лишає слід.
І суха земля за хвилину
Вже шепоче-Іди в обхід.
Он прозорі коси холодні,
Грозові небеса розплели.
Полилися струмки в безодню,
Вже півроку чекали води.
Вогняні батоги блискавиці,
Поміж хмар розкидали заряд
І удари гучні громовиці,
Були схожі на залпи гармат.
А калюжі, що ніби озера,
Розплескались від натиску шин
І заплакана атмосфера
Красувалась у фарах машин.
Хто радів грозовий негоді,
З парасолькою йшов у руках.
А були ще прокльони погоді,
Бо протік застарілий дах.
12.10.24р. Олександр Степан.
