Як згадаю твої темні очі —
оп'янію та вірш напишу.
Як згадаю минулі ті ночі —
оп'янію та просто піду
кудись далі і далі, від тебе,
від твоїх недомовлених слів,
щоби тихе, безкрайнє небо
залишило тебе уві сні.
Силуетом в далекім вікні,
коли сніг огортає навколо
всі заснулі під осінь сади,
що весною буятимуть знову.
Силуетом з бокалом вина,
як у зустріч найпершу, далеку.
Ми давно вже допили до дна
увесь холод, усю нашу спеку.
Відлетіли у вирій лелеки.
Вже вертатися час — не знайшлись.
І знайомі давно силуети
не малює на вікнах вже ніч.
Третє літо спекотне. Холодна,
третя, вірна, самотня зима
усвідомити досі не згодна,
що вона вже давно нічия.
22.VIII.24
