Перепустка в небо, ходіння по лезу,
Орбіта звичайна, і так кожен день.
Мабуть вже у крові ми маємо резус,
Відмінний від того, що є у людей.
Ми інші, можливо, з далеких галактик,
Пустили коріння своє поміж скель.
Така у нас карма – супротив долати,
Мовчати у колі дурних пустомель.
І плавити мозок диктантом, одначе,
Не все так погано, такі вже ми є.
Хтось болем наївся, від того і плаче,
А хтось бачив Сонце, що ранком встає.
Ходіння по лезу, немов по канату,
Страховка відсутня, внизу спичаки.
А небо збирає з душі, вкотре, плату,
На восьмі клітинки веде пішаків.
19:32, 15.04.2021 рік.
Зображення: https://sovetclub.ru
