МІЙ САЙТОВИЙ ГЕРОЙ
Він біг до мене, розчепірив пальці.
У серці йокнуло: спішить поцілувати.
А де букет, не бачу чоколядки?
Так легко взяти і завоювати?
В голівоньці моїй пробігли цифри.
Ох, скільки грошенят я в себе вклала.
Він голіруч. Прикмета не найкраща.
Не на такого принца я чекала.
Спітнів бідака, кліпає очима.
А я у посмішці стою як Мона Ліза.
Не можу губинята затулити.
Мов нежива у клітці із заліза.
Рум’янець щез, затіпалося око.
Підступно ботокс в всіх місцях почав свербіти.
І не почухаєш під Монументом Слави.
Горять свічки і ніжно пахнуть квіти.
А мій герой на довгих ноженятах
як журавель зложив докупи крила.
За руку взяв і клюнув поцілунком.
Я в реверанс присіла полохливо.
Ну то ж до справи, вип’єм трішки кави.
Потеревенимо наживо. Це ж важливо.
Підемо разом в модний ресторанчик.
А потім, як годиться, на диванчик.
До кави не дійшло. Не заскрипів диванчик.
Мій сайтовий герой напився до безтями.
Свій лисий чуб встромив в таріль зі салом.
Промимрив відвезти себе до мами.
Свічки згоріли. Спер хтось ніжні квіти.
Під монументом я і п’яний Слава.
Спокійно чухаю свій дорожезний ботокс.
Таке воно життя! Така собі забава!
Т.Т.
!
