Подаруй мені, осене, втіху для серця розкішну,
У вогонь золотавий вбери монохромну печаль.
Хай на зміну вчорашньому сну, через віхолу вічну,
Проросте не спаплюжений лід, а сяйливий кришталь.
Скільки ява тримала в заручниках кращі хвилини,
І роки пролітали повз мене, згортались в клубок.
Щось в мені не приймало порядок цей зимний,
Щось завжди не вмовкало і звало постійно любов.
Відгукнися крізь простір, наповнений світлом квазарів,
Подаруй мені, осене, радість зцілитися знов.
Розклепай самоти пектораль, я застряг у кошмарі,
Сип на шальки важниці зітхання розради зерно.
20:18, 27.08.2018 рік.
Зображення: https://frazy.su
