UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Задля взаємодоповнення в усевишній любові — в поезіях І. С. Шевчука і Артура Дроня - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 26.01.2024 - 11:57
Чому я веселий? (продов-я)Прославляння інтелігентські потрібні? Опадання це. Як хтось бажає охолоджуючого падання — слава не від Бога знайшлась, не згідно Євангелію... Це проти Євангелія. Знайдіть: де тут Царство Небесне? Де Цариця, котрої «вся краса ізвнутрь»? А віра? святі? «Яку віру ви можете мати — як ви шукаєте слави один від одного, а не шукаєте слави, яка від Бога?» (Євангеліє) Слава і веселість — з Неба, від Бога. Та й поет, — як вже «милістю Божою поет...» — від Бога. А на землі — найчастіше від турботливих помислів — вполонення розуму, відоме духовним. Яка веселість в полоні? полонений полоненому чіпляє славу, а всі веселі?.. і біси? Як не внутрішня радість, то олжа. Не закриєшся від світу — не закриє Бог т.з. «підсвідомості». «Хто переміг світ, тому не можливо бути невеселим» (св. Серафим Саровський). Переміг — себе, пристрасті. Веселі ж речі — з Неба. Як Мати Божа — повнота Тройці і вся повнота творіння. «Радістю хочу всю твар наповнити». Краса!!! «Радістю хочу всю твар наповнити» (Бог!) Ще моя наглість божественна, і — чи ще так хоче хто?.. Шевчук Ігор Степанович, 26.01.2024 - 11:54
Чому я веселий? (продов-я)Моє молоде серце — в Її серці: «Небесне Царство шукайте, все інше вам додасться». А говорити про речі веселі — корисно, потрібно і вигідно. Радісно! — бо вони з Небес. ...і його замінить не могли всі скучнії пісні землі... Нас, хто може говорити з Небес, — мало таких, і речей — теж. А є ще радісні, це — в єднанні Небесного з пропорційним земним! І не тягніть стільки земності, гей, «сумні проживальці землі»— «веселим і мудрим» як в Небі... «З чим мені порівняти Царство Небесне?» — мовив Спаситель. Тоді Він натякає. В Євангелії вся істинна правда. Там весело, таємничо: то Небо. Царство Небесне всередині нас. Внутрішня любов потрібна, солод і притік Царства? — чи зовнішнє: людська слава? Внутрішнє більш потрібне — і тут, і там: любити людину як слід... Що є слава людська, коли палає кохання! Нікого б не бачити, нікого, крім одних очей! І що зовнішні прославляння — як вже Любов Божа є!! Любити людину — цього Бог і кожна людина, щоб її любили, хочуть... Шевчук Ігор Степанович, 26.01.2024 - 11:50
Віра, любов і правда - зцілюють. Читайте:"Чому я веселий? Ліпше говорити про речі веселі. І тому не ганьбіть в Небі Моцарта! і не ганьбіть за життя радісного мене, веселого і радісного. Це я в Богові, звідси — веселість! І в Матері Божій благодаттю є весь Бог, я серцем в Ній, оце радість ! — радість подвійна... Радість в правді. До чого мені прирівняти правду? Правда в мені порівнюється з моєю незіпсованою юністю! Знаєте: за неї і потерпиш через край, зате з правдою (юною силою) весело! А в майбутньому — особливо... Ото Богородиця така молода. Люблю і не ховаюсь. Це я в Царстві Небесному!! Слуги диявола вкупі з народом і слугами народними — кривляться і морщаться!.. А дівоче серце — як весняне сонце: хоча і захмарне — а все ж воно гріє... ( Народна пісня) Мене не пізнав народ, зате підтримає мене, бо йому веселі потрібні! ..." (2011) Малиновый Рай, 25.01.2024 - 20:18
На стільки все серйозно і емоційно ,що перед тим як зробити висновок потрібно добряче подумати і осмислити що сказати. Щиро дякую Вам за науку і за мудре слово 
Шевчук Ігор Степанович відповів на коментар Малиновый Рай, 26.01.2024 - 11:51
Віра, любов і правда - зцілюють. Читайте:"Чому я веселий?" Шевчук Ігор Степанович, 23.01.2024 - 08:25
…наша сила у глибині нашої любові. Вона є отим глибоким невичерпних джерелом сили і стійкості. Саме гімном цій любові посеред темних днів і ночей війни є історії героїв стійкості. Силою цієї любові – ті, хто віддав життя за нашу свободу, житимуть далі у серцях і життях наших. Бо чув це стільки разів за ці дні війни – промовлено з глибини серця крізь сльози і біль втрати: «Смерть може зупинити життя, але не любов, але не стосунок…» Силою цієї любові – долається страх і народжується мужність – у тому числі найбільша мужність, яка є проявом найбільшої любові – віддати життя за тих, кого ти любиш… Силою цієї любові твориться єдність. Силою цієї любові воїн залишається воїном світла, а ненависть не входить усередину і не руйнує, а лише стає зброєю на полі бою, зброєю керованою силою любові. Силою цієї любові гояться рани. Нею відроджується і твориться життя – скільки б його не хотіла поруйнувати війна. Саме ця любов є нашим сенсом, нашою правдою і світлом. Вона в наших діях. В наших стосунках – в життєдайному ланцюжку «і мертвих, і живих, і ненароджених». Вона освітлює наш розум і допомагає нести біль. Саме ця любов нездоланна і непереможна. Тож вкорінюймося у неї глибше і глибше – її силою вистоїмо, переможемо і відродимося новим життям!(Олег РОМАНЧУК дитячий психіатр, психотерапевт) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
