на темних глибинах зустрілися злякані світлом_
крізь снів баговиння, на відстані дотику рук_
лишається крок, та зривається слово, як крук,
і знову шкребуть дно свідомості сумнівів мітли_
>
по колу кіно, безтілесні герої, плин титрів,
дві тіні приблудні по власних фантомних слідах
зникають, освячені подихом хтивого вітру,
підступного спалаху щастя плекаючи жах_
