Через рік свого заміжжя
Вже відпустка в Лани,
Приїхала в Запоріжжя
У гості до мами.
Хоч трималась доня мужньо –
Сльози витирала,
На життя своє подружнє
Скаржитися стала:
-Чоловік - ще та скотина,
А я рік терпіла,
Ось вона лиха година
В хату прилетіла!
Що мені із ним робити?
(Підлість в нього в спадку),
Бо не можу я привчити
Його до порядку.
В мене думи нехороші,
Переходить в злість це:
Кожен раз ховає гроші
Десь у інше місце.
Мама ніжно обіймала:
-Тепер мені ясно,
Бо я в серці відчувала,
Що ти в нас нещасна.
Я на татові спізнала –
Ця хвороба вічна,
Розлучайся із ним, Лано,
Бо це вже хронічне.
Пошуки оці щоднини
Так уже набридли…
Наказав же Бог, дитино,
Й тебе таким бидлом!
Так майстерно, що сказати!!! Все уміло змогли передати... На жаль так буває в житті...мабуть кожен ховає гроші в своїй (запічці) ЗІ СВЯТОМ ВАС! ВСІХ ЗЕМНИХ БЛАГ!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко, за такий гарнезний коментар! Сонячного Вам настрою і радісного Спаса! Дуже Вам рада!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мама так не думає, вона впевнена, що всі чоловіки - паразити. Щиро дякую за такий цікавий коментар! Гарного Вам настрою радісного Спаса! Дуже Вам рада!
Все уміло змогли передати... 
На жаль так буває в житті...мабуть кожен ховає гроші в своїй (запічці) 
Щиро дякую, Ніночко, за такий гарнезний коментар! Сонячного Вам настрою і радісного Спаса! Дуже Вам рада!
Чудово, Катю! Дякую за таку чудову роботу! 
