Армагеддон – пророковане Біблією місце збору військ в кінці часів. Дехто пов’язує цю назву з фінальною війною між злом і добром, а в ширшому значенні, з
апокаліптичним знищенням, як, скажімо, ядерною катастрофою. Вікіпедія.
Та навіть запозичена з Біблії назви для п’ятої збірки громадянської поезії не може передати всіх жахіть страшної війни, війна з всесвітнім злом в особі Московії. Жертвами агресії Московії стали сотні тисяч вбитих, скалічених і безвісти пропавших українців. В руїнах сотні міст і сіл, буквально стертих з лиця землі. Ударами ракет та безпілотників по всій Україні знищено тисячі об’єктів житлового фонду, енергетичної та комунальної інфраструктури, навчальних та медичних закладів.
Це війна за право існування української нації та держави Україна. Московити свою мету вже не приховують – цілковите знищення України. Та окрім зовнішнього
ворога, з яким іде страшна війна за право жити, нам приходиться боротися з не менш небезпечним злом в середині. Трагізм цієї ситуації полягає в тому, що ми
своїм вибором, цілком демократично, дали невігласам право на управління державою.
«Тільки людина з ампутованим сумлінням могла погодитись керувати державою, в чому нічого не тямить, підставивши цілу націю. Та крім відсутності сумління на таке міг піти або повний ідіот, або ворог Держави і нації.» Не знаю автора цих слів, але повністю з ними погоджуюсь. Це характеристика нашого президента!
Тож хто він насправді? Висновок робіть самі. Пам’ятаєте його втаємничену поїздку в Оман? Саме під час цієї поїздки було збито український літак з пасажирами, чим Московія продемонструвала свою рішучість та серйозність намірів. Чи не тому, відчуваючи власну вину у цій трагедії, президент присвоїв звання Героя України всім дев’яти членам екіпажу, в тому числі шести бортпровідникам і бортпровідницям?
Після оманських домовленостей була провалена операція по захопленню вагнерівців, згорнуті програми по виробництву балістичних ракет та іншого ракетного озброєння. Зривалося щорічне виконання держзамовлення по закупівлі озброєння для армії, а в період 2019-21 років не було закуплено жодного артилерійського снаряда. Влада таким чином демонструвала своє небажання обороняти країну. На фоні реальної загрози Московії скорочувалася чисельності армії, відведено війська з небезпечних напрямків, мільярди гривень виділялися на дороги, а не на оборону, попросту розкрадалися. Карта побудованих доріг згодом дивним чином співпала з напрямками наступу ворога.
Було проігноровано чисельні попередження західних союзників про підготовку нападу Московії і не вжито жодних кроків по зміцненню оборони. Навпаки! Ці попередження категорично заперечувалися і проводилися заходи по відведенню військ від кордонів та розмінування Чонгару та інших територій. Гарант і його оточення напередодні вторгнення повивозили свої сім’ї за кордон і абсолютно нічого не зробили для захисту життя простих громадян. Це ніяк не схоже на поведінку ідіота, а швидше навпаки… Переховування в бункері, самоізоляція від організації оборони країни в перші дні нападу, наштовхують на думку, що це теж могло бути частиною домовленостей, а не проявом героїзму. Захоплення Києва і підписання діючим президентом умов капітуляції та мирних домовленостей під диктовку Московії, якраз повинно було надати цій агресії ознак легітимності. Московити були абсолютно впевнені у нашій неготовності до оборони і везли з собою військову форму для проведення параду, що є підтвердженням
домовленостей. А те, що Київ не захопили, виключна заслуга армії та простих громадян!
Подальші події показали, що наша влада не зробила ніяких висновків з своїх провалів підготовки до війни. Складається враження, що провальну капітуляцію за три дні влада рішила розтягнути в часі на роки. Принаймні її дії і злочинна бездіяльність наштовхують на цю думку. Так не було переведення економіки на воєнні рейки, не сконцентровано всі матеріальні і фінансові
ресурси для перемоги, не налагоджено виробництво власного озброєння і боєприпасів, обмежено свободу слова, провалено мобілізацію та навіть зроблено все
щоб населення сприймало її вороже і цей негатив переносився на армію. Зрив мобілізації, на мою думку, є частиною задуму по знищенню на фронті найбільш ак- тивної і патріотичної частини військових, які добровільно стали на захист держави.
Корупція під час війни, навіть в Міністерстві оборони, територіальних центрах комплектації, набула загрозливих масштабів, як і постійні корупційні скандали
з депутатами та чиновниками. Це створює негативний імідж нашої держави в очах західних союзників, прямо впливає на рівень їхньої допомоги та підриває моральний стан армії, її обороноздатність. Гарант прибрав з фронту Головнокомандуючого, а з ним ще з півтора десятка його соратників, які якраз і організували оборону
країни в перші дні війни, а потім провели ряд успішних наступальних операцій по звільненню захоплених територій та робить все, щоб узурпувати владу. Після
проведення цих перестановок ворог зумів захопити значні території. Тож в чиїх інтересах було проведено ці заміни?
Усі ці події, героїчні і трагічні водночас, знайшли відображення у моїй громадянській поезії. Не всі вірші можна вважити високим поетичним словом, а але всі вони щирі і написані, як відгук на певні події. З плином часу може буде важко згадати з якого приводу написаний той чи інший вірш, але сьогоднішнім читачам вони близькі по духу і зрозумілі.
Йде одинадцятий рік війни з Московією і третій рік повномасштабної війни. Ворог продовжує наступати та знищує вщент бомбардуваннями та ракетними ударами цивільну інфраструктуру, цілі села і міста. Це рашистське утворення зі збоченою ідеологією, далеко переплюнуло по своїй жорстокості і цинізму фашизм. Те, що робить ворог з мирним населенням на захоплених територіях, його звірства по відношенню до наших військовополонених не вкладаються в голові і про це треба кричати на весь світ. Та наші інформаційні ресурси мовчать про це, як і про героїзм окремих захисників, та їх подвиги. Дивлячись телемарафон незламності та розважальні шоу, можна подумати, що війна закінчилася.
Війни такого масштабу не було в Європі після другої світової. З п’яти збірок моєї громадянської поезії, які я називаю поетичною хронологією подій в Україні, чотири збірки, включаючи і цю, присвячені нашій героїчній боротьбі з московитами і охоплюють період з 2014 року по сьогодення. Громадянська поезія дійсно виснажує і спустошує душу. Адже це не тільки героїчна боротьба
і перемоги, але і поразки. Це ще боротьба з нашою байдужістю, терплячістю, дурістю, продажністю, корумпованістю, некомпетентністю і невіглаством. І коли
ти говориш про це впродовж півтора десятка років, а електорат в черговий раз обирає антиукраїнську владу, то відчуваєш спустошення. За ці помилки приходиться
платити кров’ю, але навіть ця війна не може багатьом відкрити очі. Досі ідеї «руССкого міра» відкрито пропагує в Україні московська церква, чи не половинанаселення спілкується на «могучем», а захисники ідеологів та носіїв імперської культури борються за збереження пам’ятників та топонімічних назв. Є також ті, хто вірить в міфічне примирення та мир з московитами. І це після
сотень тисяч вбитих, закатованих і скалічених цією Московією! Так не повинно бути! В пам’яті народу повинно закарбуватися навічно, що Московія наш заклятий
ворог з яким неможливе примирення, інакше трагедія повториться знову.
Я інколи думаю, що якби не війна, то скільки можна було б написати віршів для дітей чи лірики. Але пишеться те, що лягає на душу, що болить і за що переживаєш. Боляче дивитися на безліч стягів на кладовищах і розуміти, що їх стане ще більше. Адже війна закінчиться ще не скоро і не таким чином, як би нам хотілося. Та це будуть нам подавати як перемогу. На Україну і надалі чекають важкі випробування та складні виклики і свої території ми будемо відвойовувати досить довго, але попри все вона вистоїть.
Та не треба думати, що після закінчення бойових дій минуть усі труднощі. Нас чекають не менш важкі часи по відбудові держави в умовах знищеної економіки,
дефіциту фінансових і людських ресурсів. Та здолавши ворога ми подолаємо і їх, обравши проукраїнську патріотичну владу, а не ворогів і манкуртів. Але сьогоднішня влада своїх позицій добровільно не уступить, перш за все щоб зберегти награбоване і уникнути покарання за свої злочини. Мене лякає навіть думка про те, що електорат може знову купитися на популізм і обіцянки, а враховуючи наявні ресурси у влади, це цілком можливо! Лише гірка і болюча правда та пам’ять про
величезні жертви, понесені задля Перемоги, можуть допомогти зробити правильний вибір. Тож боротьба за Україну триває!
Вічна пам’ять сотням тисяч наших громадян, які віддали життя за незалежність і свободу. А найкращим вшануванням пам’яті полеглих, буде розбудова незалежної, вільної і соборної України. Слава Україні! Героям Слава!
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
18.11.2024 р.
Анотація
«Армагеддон» – вже п’ята збірка громадянської поезії, яка продовжила цикл поетичної історичної хронології
нашої держави і охоплює період з грудня 2020 року по липень 2024 року. Перша збірка громадянської поезії «Сполох», видана в 2013 році напередодні Майдану, поклала
початок цьому незапланованому циклу. Але подальші героїчні і трагічні сторінки нашої історії надихнули на появу
наступних збірок – «Горнило», «Герць», «Рейвах». Тож
вже навіть по їх назві можна зрозуміти до якого періоду
нашої історії вони мають стосунок.
У цій збірці висвітлені події, які передували, чи навіть
сприяли повномасштабному вторгненню Московії та героїчна боротьба народу, його збройних сил з заклятим ворогом за свою свободу, незалежність та існування української нації і держави Україна.
(передмова була написана ще в листопаді минулого року, та я не став її переписувати, незважаючи на всі події. Хоч може і треба було б, зважаючи на ситуацію на фронті, скандал з бракованими мінами, арешт генералів, інавгурацію Трампа... Але, що б це дало? Завтра будуть нові зашквари влади... Писати про них вже замало!!! Як же дорого ми заплатили і продовжуємо платити за власну дурість!)
ID:
1031533
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.01.2025 20:50:35
© дата внесення змiн: 25.01.2025 20:50:35
автор: Мирослав Вересюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
