Важко збагнути, чому зАвжди міняєш любов на зневіру
Так чітко заганяєш хрест свій, під бліду шкіру
Окреслюєш наміри, перед тим як знову піти
Бити шляхи, вже кимось іншим розбиті шляхи
Завжди та зневіра веде до чогось не живого
До наміру змін, до спроби змінити подобу
До прагнення див, в цьому світі розбитих надій
У натовпі серед нездійснених мрій
Важко збагнути, чому щоб почати спочатку
Ти маєш спалити минуле, усе до остатку
Ти маєш стояти, на попелищі життя
Щоб зробити крок з небуття в каяття
І в намірі вільно битим шляхом
Швидко іти, до розриву оков...