Через рік свого заміжжя
Вже відпустка в Лани,
Приїхала в Запоріжжя
У гості до мами.
Хоч трималась доня мужньо –
Сльози витирала,
На життя своє подружнє
Скаржитися стала:
-Чоловік - ще та скотина,
А я рік терпіла,
Ось вона лиха година
В хату прилетіла!
Що мені із ним робити?
(Підлість в нього в спадку),
Бо не можу я привчити
Його до порядку.
В мене думи нехороші,
Переходить в злість це:
Кожен раз ховає гроші
Десь у інше місце.
Мама ніжно обіймала:
-Тепер мені ясно,
Бо я в серці відчувала,
Що ти в нас нещасна.
Я на татові спізнала –
Ця хвороба вічна,
Розлучайся із ним, Лано,
Бо це вже хронічне.
Пошуки оці щоднини
Так уже набридли…
Наказав же Бог, дитино,
Й тебе таким бидлом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Катерина Собова