Зима не снігом, а дощем змочила,
Сховала казку в сірі бур'яни.
Ще осінь сни свої не відпустила,
А вже душа очікує весни .
Отого сонця, що весь світ зігріє,
Освітить неба чистого блакить.
Тієї миті, щоб найкращу мрію
Без сумніву - в майбутнє відпустить.
Нехай летить метеликом барвистим,
Несе весну, надію і любов.
Нехай життя наповнюється змістом.
І віру в щастя повертає знов.
дуже гарно
