Весна проклюнулася. На парад,
Мандрують парочки, взявшись за руки.
Люблю згубитися між молодят,
Прислухатись, відчути радість злуки.
Щебечуть соловейком, більш вона.
Про одяг, макіяж, нещирість Свєтки.
Його ж потік словесний омина,
Чекає тиші ночі, щоб без свідків.
Ось тут не заздрю я чоловікам –
Йти за природою в смітті словеснім.
Голубко, помовчи, нащо той гам?
Тебе відчує він. В тобі воскресне.
