"Як живеш ти, друже? Як у тебе справи?
Ми давно з тобою вже не розмовляли.
Кожен день в роботі, у земних ділах
Ти, а Я чекаю в день й по вечорах.
Ти ж готуєш їсти, іноді прасуєш,
А Мій стук у серце твоє - ігноруєш.
Знай, Я терпеливий, Я до нині жду,
І не як людина, більш тебе люблю.
Бачу твої рухи: як встаєш й сідаєш,
Знаю, скільки часу в день ти розмовляєш.
Жаль, не говорили ми уже давно.
Ти мовчиш, й до Мене тобі всеодно.
Я ж не залишаю, шанс тобі даючи,
Може поговориш, хоча би ідучи?
Ти проблем не маєш, кажеш: все окей.
І твоя надія на себе й людей.
Я тобі не рідний поки що, Я знаю,
На твою ж погибель плану теж не маю.
Без Мене загинеш, щастя у Мені, -
Любов спонукає це писать в листі.
Ранок в тебе? Вечір? Любий, прокидайся!
Словом життєдайним даром наповняйся!
Слово на початку було, Слово - Я,
Тобі подарую вічнеє життя.
Я твій Бог й Спаситель. Чи у це ти віриш?
Маю ще надію, Біблію відкриєш.
Буду говорити і ти щось скажи.
Я помер за тебе. Друже, не мовчи!“
