Кого? Мене? Слабку і дуже грішну,
Помітив, Боже, й забажав спасти!?
Гріхи мої… Чи їх зробив хтось більше?
Ти ж полюбив і їх усі простив.
Я більш і більш дивуюся з роками
Твому терпінню, Боже, й доброті.
Бо, знаю, відрікалася ділами,
А Ти сказав: "Прощаю гріх. Живи!"
Як кармазин вони, як багряниця, -
Одне за одним зрадливі діла.
"Я хочу помогти тобі змінитись.
Не ти це зробиш, а зроблю це Я".
Вже з новим серцем від Христа мандрую,
І певність маю: більше не своя.
Господній поклик: "Йди за Мною", - чую.
У цих словах надія, сенс, життя!
