перехрестя забутих емоцій_
білий шум із проклять та молінь_
мертвим жестом від серця до сонця
час зустріти відкинуту тінь_
>
ходять колами вибитих душі,
топчуть в бруд похоронні вінки,
по нічийних слідах кроком рушать
в русло висохле лети-ріки_
>
ліній долі не знали долоні_
сяйво фосфорне ллється з очиць_
резонансом останніх агоній,
чи луною з пекельних криниць>
>не злякати блаженного блазня_
дику спрагу не втішити оцтом_
на стежках в небуття непролазних
ворон cуржиком бреше пророцтва_
