лишивши тінь на в’ялих килимах
до перших оргазмічних спазмів грудня,
розтанути згасаючим відлунням
в п'янких тягучих вранішніх димах_
>
густа сльоза на дні порожніх чаш_
повільно зіслизає в тишу слово_
із шуму білого зчитав безпомилково
жерця - крука скрипуче “отче наш”_
>
лінивий поступ серця, сутінь ця,
прийдешній дощ / пророче незатишшя,
зрадливих муз роздерте гніздовище
як знак межі початку та кінця_
